Сьогодні, 23 листопада, ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок нашої історії – Голодомори, які забрали мільйони життів.
О 16:00 год. долучайтесь до загальнонаціональної акції «ЗАПАЛИ СВІЧКУ ПАМ'ЯТІ». Нехай кожна запалена свічка стане символом нашої скорботи та єдності.
Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.
СВІЧКА ПАМ’ЯТІ...
Чиї ви, люди?.. Чиї свитки?..
Нема ні листячка, ні квітки.
Немає хліба у мішечку.
Немає й крихти у сачечку.
Під поликом лиш бараболя,
Принесена в кишені з поля.
Під грубкою в коші лушпайка -
Це на сніданок дітям пайка...
Під піччю із колодки тріски,
А на столі порожні миски.
На лаві кварта і вода.
У хаті голод і біда...
І тихо- тихо, ані звуку...
Дід гладить зовсім кволу внуку.
Баба шепоче - внучку.. внучку,
І теж тримає його ручку.
А мати біля печі марить -
Здається їй, що борщик варить.
Що хліб духмяний на лопаті,
Що пахне ним по цілій хаті.
А батько босий, без чобіт.
У нього пухне вже живіт.
Ні волика, ані коточка,
Лишень розхристана сорочка.
Лишень розірвана кишеня,
Порожній тік, порожня жменя.
І діти, діточки голодні,
І в небі янголи господні.
Давно було... Болить і досі
Далека, тридцять третя осінь.
Минуле смикає за поли
І в очі дивиться Миколи,
Демида, Ганни і Пилипа...
Щось пам'ятає стара липа
Про ті часи, коли з комори
Все винесли голодомори.
Коли ні хліба, ані сала
І Україна помирала...
Хрести в дворі і біля траси...
Ми й нині робимо запаси
Муки, олії, пачки солі.
Збираєм колоски по полі.
Та ні, та ні - вже не збираєм.
Ми їх у серденьку тримаєм...
Г. Потопляк
Немає коментарів:
Дописати коментар